| У метро можна побачити надпис «Виходу немає». Часто цей вислів стає визначальним для самогубць, які приходять на перон попрощатися з життям. На жаль, ці слова можна почути і від людей, які нас оточують : друзів та рідних. Невже виходу немає? Невже ситуацію не можна вирішити?
Перед тим, як казати ці слова, задумайтесь, що Ви зробили для того, щоб вирішити цю проблему, чи достатніми були ці зусилля, чи не знайдеться можливість її розв’язання через певний час?
У дитинстві, якщо зламалася улюблена іграшка, то немає більшого горя, а якби це відбулося зараз, напевно, Ви б не приділили цьому такої уваги.
Посперечались з другом – трагедія, а з часом розумієш «все на краще». Люди приходять в наше життя, щоб дати нам урок – урок життя. Хтось навчить дружити, хтось - любити, а хтось своєю зрадою - бути сильнішим. Завдяки цим людям ми вчимося відстоювати свою думку, досягати успіху, просити пробачення і цінувати те, що маємо.
Інколи здається, що наше життя – одні лише проблеми : немає друзів, коханих, грошей, роботи. Цей перелік можна продовжувати без кінця. У цьому різноманітті проблем ми забуваємо про все прекрасне, що вже маємо. Для людей, які не мають проблем із здоров’ям, здоров'я – це дань, а для інвалідів – це недосяжна мрія. Діти, які живуть у повноцінній родині, часто не цінують своїх батьків, тоді як сироти готові віддати все за батьківську ласку.
Наші проблеми стають мізерними, якщо їх порівняти з проблемами інших. Дивлячись на онкохворих дітей, яким не вистачає грошей на чергову операцію, проблема відсутності коштів на побутові потреби стає смішною. Дивлячись на параолімпійця з золотою медаллю, твоє «не можу» звучить, як прояв лінощів. Відсутність у батьків коштів на нову забаганку та небажання з ними спілкуватися через це – дурниця тоді, коли мільйони дітей мріють про дах над головою та шматочок хліба.
Людина завжди може пристосуватися до умов, у яких живе, знайти вирішення своєї проблеми, або навчитися з нею жити. Але для цього найголовніше не опускати руки, прикласти усі зусилля, щоб жити далі.
|